Яким бачив людство Данте і про яке нове життя він мріяв .твір роздум із поеми божествена...

Яким бачив людство Данте і про яке нове життя він мріяв .твір роздум із поеми божествена комедія

Ідейно-політична та художня думка поета. і водночас найвизначніший твір усієї літератури європейського серед­ньовіччя. Данте назвав свій твір «Комедією». У середні віки комеді­єю називали твір із сумним початком і щасливим кінцем, на­писаний народною (а не латинською) мовою. Епітет «божест­венна» додали до назви нащадки, бажаючи наголосити на ве­личному смислі Дантового твору.За своїм жанром «Божественна комедія» — поема. Тема поеми — зображення уявної мандрів­ки поета у потойбічний світ.  Данте сподівався, що, читаючи його книгу, людина разом з ним подумки пройде через суворі випробування та страждан­ня, очиститься від гріхів і піднесеться душею до праведного, благочестивого життя. Данте вірить у людину, в її духовні сили. У вигнанні чітко виявилися прагнення Данте допомогти людям стати досконалішими, знайти гармонію. 1301 рік — вигнання, вважає, що заблудився на життєвому шляху, переносить цей стан на все людство. Егоцентризм — абсолютизує свої почуття й думки. Людство треба привести до Бога, сам Данте приходить до нього через любов до Беатріче. Сюжетом комедії Данте обирає стан душі після смерті, він хотів алегорично показати, що людина в силу волі підпорядкована правосуддю, що нагороджує або карає. Поема на італійській мові, було багато критики з боку прихильників Данте. Але Данте говорив, що хоче бути зрозумілим тисячам, а не десяткам. Літературний твір сприймався буквально. Жанр твору — візія, дуже популярний. Велика відмінність: герой середньовічних візій завжди істота пасивна, він тільки сприймає те, що йому показують. Герой Данте відрізняється активністю, це ріднить його з Епохою Відродження. Активність проявляється в тім, що він завжди сам висловлює оцінку діяльності грішників. Характерне особисте відношення, немає вигаданих персонажів – всі літературні герої це історичні діячі й сучасники Данте. Взаємини в реальному житті відігравали велику роль. «Божественна комедія» написана дуже складно. Її варто розуміти в 4 вимірах: буквальний, алегоричний, моральний й анагогічний (що веде угору). Буквальний: зображення доль людей після смерті. Алегоричний: розкрити ідею відплати й утримати людину від зла — мета Данте. Моральний: прагнення людини до єдності й гармонії з Богом. Анагогічний — прагнення поета оспівати благодатну силу любові до Беатріче, що прояснила свідомість поета, і показати, як через любов до Беатріче він прийшов до Бога. Ідея: усе в цьому світі взаємозалежно. Воздаяння залежить від людського поводження. Реальному життю хотів протиставити ідеальний світ вічності, що має єдиний початок. Ідея всесвітньої гармонії відбивається в гармонії твору. Ідея трійці: три частини поеми (кантики), кожна з 33 пісень, у цілому 100 пісень. Починає твір пролог. Героїв теж три: Беатріче, Данте й Вергілій. Беатріче з’являється тільки у третій частині, Вергілій — у перших двох. Немає вигаданих персонажів. Одне тлумачення головних осіб: Данте — людина, Вергілій — розум, Беатріче — душа.Особлива рима — терцина. У пролозі: початок з однієї сторони простий, з іншого боку — дуже складний. Данте перебуває на середині життєвого шляху. У Середньовіччі це було 35 років. Час дії – приблизно 1300 рік. Він заблудився, і вважає, що все людство теж заблудилося. Пора року — весна, тому що в момент його сходження в пекло він говорить, що потрапив під ті ж зірки, що й коли зустрів Беатріче, а  зустрів він її навесні. Божий світ був створений навесні. Весна — початок.  Церква тяжіла до уніфікації, а тут ми бачимо авторське его. Его Данте незвичайне. На його шляху йому заважають три символічних звірі — три найстрашніші гріхи, на думку Данте. Це пантера (рись), лев і вовчиця. Рись — хтивість, пантера — уособлення олігархічної влади у Флоренції. Рись він обходить. Лев — це гордість, а також політична тиранія монарха й держави, він був на гербі Флоренції. Обходить і його. Найстрашніший — жадібність, вовчиця. Вергілія послала до Данте Беатріче. Данте не хоче спускатися в пекло, його лякає напис над ворітьми пекла. Вергілій умовляє ім’ям Беатріче, вона не просто жінка.Данте звертається до пристрастей першим у світовій літературі, робить їх предметом зображення. Це людський образ. Прислів’я: «Дорога в пекло вимощена добрими намірами». Грішники у вищих колах пекла найчастіше попадають туди за благі наміри. Нижчі кола — закоренілі злочинці, але є й виключення. У вищих колах є надія на прощення. Перед ворітьми пекла Данте зустрічають сонні юрби грішників. Вергілій говорить, що це жалюгідні душі, що вони не варті слів.