Переказ тексту Сьогодні Оксанка встала рано. Вона уявляла, як укине листа в поштову...

Переказ тексту

Сьогодні Оксанка встала рано. Вона уявляла, як укине листа в поштову скриньку, як повезуть його в поїзді на фронт, як читатиме його батько… Перед уроками Оксанка вирішила зайти на пошту і вкинути листа.

За ніч підвалило снігу, і йти було важко. З заметів визирали верхівки торішнього бур’яну. Навколо кожного стебла сніг був посипаний дрібнісінькими чорними мачинками. Це було бур’янове насіння.

Край просіки росли кущі колючого терну. Улітку крізь них не пролізти, а тепер кожний кущ світився наскрізь. Між гілочок чорніло торішнє кругле гніздечко.

Кроків за тридцять перед собою Оксанка побачила великого сірого собаку. Вона відразу догадалась, що це вовк, і страшенно перелякалась. У ту хвилину, коли дівчинка вирішила лізти на дерево, звір ліниво пішов у кущі.

Оксанка боялася йти далі, та лист не давав їй спокою. Його треба вкинути сьогодні. Хто знає, може, завтра вже буде пізно. Дівчинка повернулася додому і взяла берданку.

Найстрашніше було минати місце, де сидів вовк. На снігу добре відбилися сліди його лап. Відбитки були завбільшки з долоню.

Ось і вулиця. Оксанка дійшла до пошти й укинула лист.